А наостанок я скажу...
За паркетом
Ця казка днів – вона була недовгою.
Цей світлий сон – пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею! –
Воно лишилось на усе життя
Л. Костенко
Цей світлий сон – пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею! –
Воно лишилось на усе життя
Л. Костенко
Фінал вже був. Лишився тільки спомин.
Ми йшли крізь біль, крізь сльози і крізь втому.
За мить п`янку, щасливу і невпинну
Десятком років праці заплатили.
Фінал вже був. Ми так ловили звуки!
О, доле, доле!.. Його рідні руки...
І все було. Було все через край.
Торкнусь ще раз, промовлю: "Пам`ятай".
Моя душа навік лишилась там:
Паркет, стандарт... Останній наш фінал...
