Юлія Змій "Я прокинулась від втіхи"
Я прокинулась від втіхи,
Я кохаю лиш тебе,
Може - це мої повіки
Не прокинулись і ще.
Знаю ти мене кохаєш,
Знаю ти мене знайдеш,
Язичка мені покажеш
Й на собі мене везеш.
Знаю любий, знаю милий,
Чуєш рідний, мій вродливий,
Очі з радості відкрила,
Щоб без тебе я робила б?!
22.03.2011 19:13 © ... |
Дякую за підтримку! Скажу правду писала давно, а скоріше всього говорила в рифму, сама з собою, проснувшись вранці. Це незапланований вірш,-це стан душі! |
04.03.2011 13:38 Андрій Nayt-Гагін => © |
Надзвичайно гарно написано! :) Легко та щиро! |
04.03.2011 11:06 Андрій Nayt-Гагін |
Не критикуйте юну поетесу, Щоб не згасити полум`я наснаги, І не спинити творчого процесу... Але ж і не бракує їй відваги!!!!!!! Нехай не ідеально, визнать мушу, Не має глянцу, пафос тут наівний Та на загал, ось так, відкрити душу - Сам по собі, поступок прогресивний! P. S. Усе прийде, було б лише БАЖАННЯ... |
03.03.2011 17:40 © ... |
Ви помиляєтесь. Саме на таке я не здатна! |
03.03.2011 16:40 читач => © |
Думаю, ви без роздумів здатні щось таке утнути...Наприклад, з"явитись топлес на масовому заході. |
03.03.2011 15:08 © ... |
Насправді, якщо ви так бажаєте, то можу викласти не тільки "з кониками"...але не знаю як на -це зреагують люди! |
03.03.2011 14:54 Мар Мишка |
 Так і хочеться написати, що тема коника не розкрита.... Це звичайно жарт.... |
03.03.2011 13:40 читач |
далеко довіз твій коник? |