Перевертень
Філософський етюд
знаходяться
у глибинах нашої
душі.
Древнє місто. Найстаріший район. Неспокій. Старовинний будинок, Поверховий сон, напружений відпочинок. Поліц’янти шукають, не знайдуть ніяк: нишпорить у районі маньяк. Зачиняються двері квартир, яка наступна офіра? Злочинець чинить, як звір, імітує хижого звіра. Стережіться темних вулиць і темних дворів, слуги зла накопичують сили… Пізній вечір зітлів, догорів, прогорів, чорна ніч в караул заступила…
* *.
Повільне човгання кроків, із абсолютно темного коридору з’являється постать. Вона не йде, а безшумно випливає на сходову клітку. У тьмяному світлі слабкої лампи видно, що це студент – квартирант. Він вийшов із своєї кімнати, пройшов крізь усю квартиру, не потурбувавши хазяїв.
Юнак застиг, чекає. Годинник на міській вежі починає відлік часу. З першим ударом курантів хлопець зазнає трансформації. Лише 12 ударів і людина перетвориться на звіра. Ось хто полює на запізнілих перехожих - перевертень .
Завмирає останній дзвін, звір прокинувся. Скажений голод, жага крові охоплює усе його єство, він чує, що десь поруч ховається жертва, та вперше не може знайти. Людино, рятуйся, хижак близько… Химерна фігура тупцює на одному місці.. Кажуть, що вампіри не відбиваються у дзеркалах, а перевертні? Як би там не було, людина і звір одночасно побачили один одного у старому, покритому порохом трюмо…
Вранці в будинку натрапили на страшну знахідку. Це був мрець - наполовину людина, наполовину чудовисько. Трансформація, чомусь не дійшла до кінця. Довгі гострі пазурі розірвали ліву, людську половину спільного тіла…
У променях вранішньої зорі чудовисько не набуло людських рис.
Перевертень із старого району востаннє знайшов свою жертву…
* * *
Чорні сили щезають
уранці,
ясний день, мов дитя,
закружляв,
Чорні тіні у сонечка –
бранці,
їх до ночі підвал
приховав.
Не потерпить природа
свавілля,
зло жорстоке зазнає
злам,
хто посмів смакувать
божевілля,
той себе покарає
сам!
