У сутіні з ясою вперемішку
Від берега небесної ріки
Просіяв місяць трепетну доріжку,
Сяйнувши в ніч ліхтарики-зірки.
Ступаємо в те диво сутінкове,
Минувши хмар імлисті острівці
По неба тлі. Нестримне щось, казкове
Струмить моя рука в твоїй руці.
А серце десь у зорях б’ється лунко,
І не вгадати в срібнім сяйві сну –
Чи тану від тепла твого цілунку,
Чи в глибині очей твоїх тону.
