12.08.2016 21:42
для всіх
634
    
  6 | 6  
 © Олена Коленченко

Брати!

Брати!

Чи я звала тебе, скажи,  

Чому тремтять у мене руки?

Свою повагу покажи,  

Як довго ще терпіти муки?


Чи так навчала я тебе?

Коли зростав, хоч і без тата...

Куди тебе лихий веде?

Чому цураєшся ти брата?


І звідки в тебе автомат,  

Навіщо ти ховаєш зброю?

Тебе зустріне старший брат,  

Отямся, рідні ви по крові!


Як має річка береги,  

Ми розєднати їх не в змозі,  

Ти своїх рідних бережи,  

Щоби не лити зайве сльози...


Хіба ж були ми вороги?

В нас Україна – рідна мати!

Нам зло скосити до ноги,  

Міцну державу будувати!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.08.2016 08:01  Тетяна Чорновіл => © 

Болючі роздуми. Шкода. Україна в нас одна! Не дамо її ворогу зганьбити, як і душі наші!

 13.08.2016 08:57  Уляна Яресько => © 

Чудово написано, від душі... Маю знайомих на сході, чула, як війна роз"єднує сім"ї... Якби кожна мати українська так синів навчала і якби вони ту науку сприймали!

 13.08.2016 07:44  Тетяна Белімова => © 

Важко... Стільки болю навколо, зруйнованих родинних і дружніх зв`язків...

 12.08.2016 22:45  Ганна Коназюк => © 

Сумні і зрозумілі рядки... Чудово написали, Олено!

 12.08.2016 22:04  Панін Олександр Мико... => © 

Як не пійде на брата брат, не заспокоїться супостат, треба, щоб дружно два брата зничтожили підбурювача -супостата, назавжди.