Платонічне кохання
Сon fuoco
Платонічне кохання - безсмертне, напевно
Це тому що я серце на дрова рублю,
Їх кладу крадькома у багаття щоденно,
Відчуваючи світло у слові “люблю”.
Воно легко-прозоре, мов тінь Еврідіки,
Лине місячним птахом до зорей святих.
І пекуче-холодний до болю, до крику
Тихий подих його з півзатоплених криг...
Через вічності річку пройду, крізь глибоку,
По міцному – з любові та віри – мосту,
І, зігравши на Лірі нічній con fuoco *
Андромедою в небі з Персеєм зросту...