Гріховні думки
За мотивами Т. Белімова «Київ. ua»
Попри усі зароки,
регулярно повертаюсь
до цього містечка…
Хочу все забути,
але не забувається…
боюся зустріти
знайомих…
Марю
хоч здалеку побачити
Його,
або
хоча б пройтись
тими місцями, де
зустрічались…
Жахаюсь -
здається – он він!
Підступають
страх, сором, образа...
Головна біда –
вона!
законна дружина!
Спалахує
дика ненависть,
уява
прокидається
від штучної
напівлетаргії
і розкошує…
Вона –
у його обіймах,
ненависть душить,
нав’язує картини
покарання
суперниці,
страти
підлої крадійки
(хоча, насправді,
вона нічого
не крала,
а навпаки!)
Катування,
нещастя на її
невинну голову!
Тікаю,
ледве ступивши
на рідну землю,
яка,
здається,
горить під ногами…
Ще довго буду
відмолювати свої
грішні думки,
не знаю
у кого…
Поки не позбудусь
ненависті,
не зможу навіть
пройти
вуличками минулого
щастя…
Боже!
Знову
тягне до того
благословенно/ проклятого
міста!
