За двох
з рубрики / циклу «Новітня історія»
Дивитись в небо й дихати за двох,
Життя любити так як він любив.
Сто кілометрів – сотні перемог,
Де кожна над собою у надрив.
Пульсує кров, хоч стомлена душа.
Яке «інь янь»?.. Натомість лише «інь»
Бозна куди тремтяче поспіша -
Далеко в затінок, у закуток, у тінь.
Колись – не зараз, в серці, у думках
У тебе, певно, буде знову день.
А там де він – там чорнокрилий птах,
Війна, багнюка, люди як мішень.
Дивитись в небо й дихати за двох –
Це ніби як довічний заповіт.
Його присягу вже засвідчив Бог.
Так є, так буде, сотню тисяч літ.
Київ, 15.08.2016
