16.08.2016 19:52
для всіх
169
    
  - | -  
 © Улько Сергій

Іноді хочеться все забути

Іноді хочеться все забути

з рубрики / циклу «Вірші про різну любов»

Іноді хочеться все забути:

Твої очі – небо над зорями, 

Під вид яких так важко заснути

Самотніми темними ночами;


Волосся – ниви стиглої барви, 

Таке грайливе, пишне і п`янке, 

Сміх – лине на високі октави, 

І образ твоїх уст – стигле гаме.


Забути, як ти твориш пензлем світ, 

Мабуть, кращий і такий щасливий.

Забути характер, як той граніт

Міцний, але ж добрий і не хтивий.


Відрізати спогади про ролі, 

Що граєш ти під час складних вистав.

Це ж тяжко – змінити свою волю.

Браво! Я б мабуть краще не сказав.


А ці сни? Де пустим містом удвох…

Гуляєм, ніби світ тільки для нас, 

І бачимо зорі – свідки епох, 

У вкутаний мріями ночі час.


А солов`їна твоя ніжна мова

Досі ехом лунає в голові.

Така чиста, як кришталь прозора.

Забути? Не забуду – вже довів.


Як же забути частину себе?

Від душі цього не відірвати…

Іноді хочеться забути все, 

Та не забуть серцю, як кохати.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!