Післядощове
з рубрики / циклу «Літні мотиви»
Хтось вправно висмикує літо з тенет дощової завіси
«А що, як не вдасться?» - зітхають крикливі жалі
їм лячно перечити вітру – бродязі й гульвісі,
котрий тільки-тільки заснув у ранковій імлі
Їм хочеться скиглити: мірно, манірно, виснажливо
і мур будувати із темних страхів-засторог,
просякнутих наскрізь «та дій же розважливо,
щоб світ вберегти від надмірних тривог….»
А сутність бунтує: їй хочеться зцілення – дійства:
забарвлення серпня в яскраві, живі кольори,
бо світ дощовий чорно-білий здається злодійством,
ні більше, ні менше - відлунням страшної мари
Миргород, 17.08.2016
