Наснилось
Вільний вірш За мотивами роману Т. Белімова «Київ. ua”
… А на його благальне «скажи, що ти досі мене кохаєш!»
я спокійно, весело і з невимушеною усмішечкою відповіла:
– Кохаю? Дурненький!
Мабуть,
нам обом було нудно…
От і все!
Т. Белімова «Київ. ua»
я спокійно, весело і з невимушеною усмішечкою відповіла:
– Кохаю? Дурненький!
Мабуть,
нам обом було нудно…
От і все!
Т. Белімова «Київ. ua»
Нарешті наснився нам про кохання сон,
обом одночасно…
Здавалось би – із сну не виходьте,
радійте, живіть (чи спить) щасливо…
Тоді чому нас непокоїть реальність,
чому уповаємо на милість минулого?
Чому благаємо про подальші солодкі сни?
Чому плекаємо химерні надії на
Любов-Привід, на Кохання-Сновиду?
Чому нами керують виключно злі спогади?
Все це – через камлання древньої шаманки
на їм’я – Підступ-Кохання-Зрада-Любов…
Ми сподіваємось створити казкові шати
на примарний бал-маскарад,
пошити їх з веселкового
мерехтіння химерних мрій.
Маримо,
що сни стануть, нарешті,
реальністю…
А якщо Реальність, в свою чергу,
обернеться на Сон,
Кошмарний!?
