В колисанці завітрених колось
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
Снами сонце духмяне зайнялось
В колисанці завітрених колось,
А по неба безкрайого канві
Шиє ніч золотавий зоревій.
Між казок шелесткої дивини
Розлетілись метеликами сни.
З крилець трепету в росяній траві
Я замріяний сон шукаю твій.
Лину в трепети сну на манівці
З полохливим метеликом в руці
Там, де в ніч перестиглі вівсюги
Щось шепочуть про знахідку мою.
Поки шиє ще ніч ясні зірки,
Б’ється серце метеликом з руки.
Я ковток легковійної жаги
В диво-сні спрагло з губ твоїх зіп’ю.
