Терпкої горобинової ночі
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
Пливуть за обрій хмари безупинно,
В імлу ввібравши зоряний пилок,
Терпкої ночі чорну горобину
Торкає стиха вітер між гілок
І мріє десь у неба суть глибинну.
Я лиш на мить загляну в твої очі
І загублюсь у зоряних світах,
Посмію спити на твоїх устах,
Щоб осягнути досвітки пророчі.
Хоч сонне сонце з хмарної облоги
Займеться в променистому вінку,
Скуштуй принади з кетягів ще трохи.
А я доп’ю до краплі ніч терпку
На присмак сутінкової знемоги.
