Хто по садочку ходить?
Стилізація за народними мотивами Дівчина прикликає коханого
Слала зіронька до місяченька ще вчора із вечора:
«Гей, як ти зійдеш ранче (раніше) від мене – зачекай же на мене!»
Слала молода до молодого ще вчора ізвечора:
«Як ти ся збудиш борше (швидше) від мене, поверни ж ти до мене!»
«Гей, рад же би я, гей рад же би я до тебе повернути,
Бо я би тя рад, бо я би тя рад за жіночку узяти».
Народна творчість
«Гей, як ти зійдеш ранче (раніше) від мене – зачекай же на мене!»
Слала молода до молодого ще вчора ізвечора:
«Як ти ся збудиш борше (швидше) від мене, поверни ж ти до мене!»
«Гей, рад же би я, гей рад же би я до тебе повернути,
Бо я би тя рад, бо я би тя рад за жіночку узяти».
Народна творчість
Хто по садочку вночі плаче,
ходить? -
Молода сирітонька, що кохання
не знаходить.
Сну в очах нема,
ні їсти, ні пити, не хоче,
не може,
Ластівку намовляє: «Лети,
пташка божа,
Роздивись, де кохання моє,
де хлопець гарний, гожий?»
Ластівка летить, щебече,
співає:
« Далеко кохання твоє, поруч зараз
немає…
Просить Небо Високе воно, просить
Місяць і Сонце,
Щоб на землю пустили, відчинили
у хмарах віконце!»
«Впаду, - каже, - дрібним дощиком
на землю,
Зайду до хати Сонечком ясним,
Спитаю, де моя наречена
Гарна, прекрасна.
Побачу, що дівчина моя
День у день працювала,
вночі не спала,
на мене,
молодого,
нареченого свого
вірно чекала!»
