Іван Марічку за себе взяв
За мотивами купальської пісні «Купавсь Іван, та в воду впав»
Пішли дівочки по ягідочки.
А молодиці по полуниці.
Прийшлось річку брести, у плав пливти.
Всі дівчата перебрели,
Дівка Маринка утонула.
Пошли слихи (чутки) до мачухи.
«Да не жаль мені сеї падчерки.
Да жаль мені теї плахотки,
Теї плахотки-хрещаточки,
Да жаль мені теї запасочки,
Теї запасочки-синяточки».
Пішли до лісу дівчата
ягідочки, грибочки збирати.
Не слухали, що кувала їм зозуля,
Побрели через воду,
зі шляху не звернули…
Почали у плав долати річку,
Загубили дівчину Марічку.
Прибігли до мачухи:
«Ой, тітонько, Марічка
в річку упала,
Зовсім пропала!» -
« Та не жаль мені пасербиці,
Жаль мені плахотки,
жаль мені запасочки!»
Аж тут парубок Іван
іде з річки,
Врятував він
дівчину Марічку!
Дівчина Марічка
плахотку, запасочку із себе знімає,
під ноги мачусі кидає,
Такими словами до неї промовляє:
«Я ж працювала, я ж тобі годила,
Ти мене сварила, «ледащо» говорила,
Коли я у воду впала – сльозинки не зронила…
Забирай плахотку-хрещаточку,
забирай запасочку-синяточку!
Більше не хочу жити із тобою,
не хочу бути пасербицею-сиротою!
Мене врятував парубок Іван,
Нареченою назвав…
Від тебе не потрібно нічого,
йду за нього
у самій сорочечці тоненькій!
Люб мені
Іванко дорогенький!
