Як хороше
Печаль сьогодні знову відступила.
Стоять у сірій сутіні хребти.
Чекаю знову неземного дива,
На захід сонця дивлячись з гори.
Як солодко.
Як дзвінко.
Повітря – мов струна у скрипаля.
Над мною небо, кольору барвінку,
Вдягло на ліс хмаркового бриля.
Поп”ю із чаші гір глибінь повітря,
Людські й міські розвію міражі –
І стану тихим передгірним вітром,
Без голосу,
Без смутку,
Без душі.
