Вітер цілує осінь кохану
Грається листям на сукні її.
І тільки дощ чистим полем призваний
Зрошує сльози із хмарних країв.
Ллє десь далеко, бо чути лиш шепіт,
Вітер сміється крізь подих дерев.
У всьому лісі лиш спокій і трепет,
Поки прибуде той громовий рев.
Поки ще хмари не стануть навісом,
І не закриють небесний ліхтар
Осінь чарівна красується лісом,
З вітром танцює у мареві хмар.
