Море
Море вбирає тремку людську ритміку,
Море ритмічно вдаряє об пристань.
Хвильками темними, ледь перегрітими,
Трішки пригладжує загнану відстань.
Відстань натомість така наполохана,
В струни натягнута там, під зірками,
Ніччю розкреслена, в сонце закохана,
Місяцем вкладена поміж містами.
Древня над нею встає зірка Заходу,
Світла над нею заходить Південна.
Відстань ледь-ледь надпиває всі заводі
Й тихо простує від тебе до мене...
