Протяги

Протяги шарпають двері на відстані простору.

Їх не спиняють ні люди, ні сонце в вікні.

Б"ються об стіни картини і вицвілі постери,

Мухи злітаються й тонуть в терпкому вині.

Шум цього дому зливається з дивною тишею,

Що тут одвічно вкривала всі стіни й кути,

І ця хатина за небо здавалася вищою,

Й не для життя була створена - так, без мети.

Протяги виють, мов пси, і женуться не гірше за вовка,

Штори закриті в обшарпаний танець із вітром ідуть,

Тут всі птахи на століття, навічно замовкли,

І тільки мухи, мов бджоли, повільно і п"яно гудуть.

Потяги шарпають двері, виловлюють тишею душі,

Ті, що блукають, і ті, що не знають доріг.

Протяги двері і вікна для себе ніколи не зрушать,

І тільки осені протяги стеляться вірно до ніг.

Візьміть участь в обговоренні