Я людина якої немає
сповзає лахміття з плечей
а вітер розносить ті клапті вчоташної плоті
плотами обжитих обійсть
залишаючи сором мені
ніби ґонор
ніби честь успадковпну давніх родів
що взялася безродному ніби нізвідки
мені холодно
і ніде сховатись від того безумства
а планета якою блукав в забутті
чомусь стала маленька
наче яблуко
заборонений плід у руках несусвітні бажань
залишається неприхована пристрасть
і тремтіння безвольне у тілі
чорний ворон у небі
з вітром бється за право
першим випити очі мертвої плоті
щоб нікому не бачити більше живої душі
всесвіт мій у Господній руці наче клаприк паперу
обвертка цукерки зім`ята
і кинута в безвість
м Альптцхаузен, 25 вересня 16 року