15.04.2013 20:23
18+
167 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Оля Стасюк

Людина, яка боїться сонця

Людина, яка боїться сонця

Я йду від сонця. Я біжу від нього.

Воно таке палюче, як любов, -

Мого коня спиняє вороного

І розганяє задубілу кров.


І манить, манить, ніжно в росах грає,

Золотить хмари, воду і гілки…

А я від сонця голову втрачаю,

Біжу, біжу у темінь навпрошки.


Я, може, біль не хочу пробудити,

Боюся світла, променів, пісень!

Без сонця я не можу зовсім жити,

І з ним не можу – навіть в сірий день.


Я йду від сонця. Я біжу від нього.

Воно пекуче й ніжне, як любов…


*****


Міражиться запилена дорога.

Тече із рани розігріта кров…

Публікації: Оля Стасюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 18.04.2013 11:59  Деркач Олександр => © 

Гарна поезія...чомусь згадалися готи та емо)) 

 16.04.2013 11:32  Тетяна Чорновіл => © 

Майстерно! Сумний настрій! Немов антонім до моїх "Сонячних дощів" 

 16.04.2013 00:13  Марієчка Коваль 

не люблю писати оці чудово, прекрасно, гарно, але де тута не чудово, не прекрасно і не гарно. Це ніби сон який до речі)) 

 15.04.2013 22:58  Наталія Сидорак 

Класно! 

 15.04.2013 21:56  Чернуха Любов => © 

то чекаємо, то біжимо від нього... - гарно! 

 15.04.2013 21:39  Каранда Галина => © 

Міражиться запилена дорога. - клас!