Жіноче

з рубрики / циклу «Новітня історія»

Відколи світ – відтоді ніч і ранок

І людство було здатне до війни.

Що полонить, немов покірних бранок.

Душа на злеті – спробуй упійми…

Жіноча доля – проводжать-чекати,

А часом, брати зброю теж до рук.

І йти у бій, щоб волю захищати.

Без пафосу, без слів, без запорук…

Іти у бій. Хоч мати і дружина.

Заради них, заради їх життя!..

І що до того, що цвіте ожина,

А в серці закипіли почуття…

Київ, 25.09.2016

Візьміть участь в обговоренні

19.10.2016 07:37 Георгій Грищенко => ©

Чудовий вірш. Натхнення Вам!

27.09.2016 19:58 Люлька Ніна => ©

Чудова поезія про жінку!!! Сподобалось.

27.09.2016 09:03 Тетяна Белімова => ©

На жаль, так буває... Зворушили твої рядочки, Анічко))

Дійсно жіноче) Жінка - це велика сила....навіть без зброї)

Все буде добре

Чудово, Ганнусю! Звитяжно і дуже зворушливо!

часто просто немає вибору...