Дитинство
Слова, текст пісні «Дитинство» Наталка Янушевич
Видніє ще світанку силует,
А ніч заснула в зорянім намисті.
Де казка з колисковою живе,
Колись давно з’явилося дитинство.
Зігріте на матусиних руках
І купане у чебреці і м’яті.
З тобою на усіх твоїх стежках,
Воно в тобі не хоче підростати.
Йому співає весняний струмок,
Йому метелик сяде на долоньку,
Сніжинок рій запрошує в танок
І зайчиком стає промінчик сонця.
Напоєне досхочу молоком,
Заквітчане барвіночком хрещатим,
Накрите з трав духмяним полотном,
Воно в тобі не хоче підростати.
Дитинство там, де гойдалка і квач,
Де бульбашка за мить від сміху лусне.
Стрибає, жмурить чи підкине м’яч.
Обійме, ніжно так, і не відпустить.
І хоч літа лелекою летять,
Дитинство вчить тебе життю радіти.
Воно в тобі не хоче підростать,
Його передаєш у спадок дітям.
Дрогобич, 2008
