***

Ії спитали – нащо жити?

Вона збригнулась, і пішла.

А погляд залишився тліти

На фотографії стола.

Вона ішла, та обернулась,

Жагуче глянула нат них:

«Лише для нього», - й посміхнулась.

«Для того лиш, щоб жити ним».

Помалу підійшла до столу,

Й поглянула на фото знов.

Промовила: «Лише для нього

Моя невичерпна любов».

«Лише для нього посміхаюсь,

Лише для нього я живу...

Я кожен день його чекаю –

Чекаю в снах і наяву!

Я кожен день благаю Бога,

Щоб він скоріш поцілував...

Дивлюсь щоранку на дорогу,

Але його, на жаль, нема...»

Вона в останнє подивилась

На фотографію стола...

І знов лише для нього жити

Вона у темряву пішла.

30.10.06

Візьміть участь в обговоренні