Думки і мрії стають брудніші
Людей тягнуть в підземнії ніші.
І вже боюсь, що ми загубимось,
Заснем в пітьмі, а душогуб ось-ось,
Швидко бантики в’яже на шиях,
Не зустрінемось, навіть у мріях.
Не вірю в долю. Ми винні самі:
Один голодний, інший у крамі,
Гляньте, палять жінки на вокзалі,
Ще й одягнені в зради вуалі.
Бридкий шансон, новини, злочинці,
Як зростати на цьому дитинці?
Ми ж піднялися. Ось наша юність.
Брудом і кров’ю пишеться повість.
