Тетяна Макаренко Мрії
Багато дітей так мріють, я знаю,
Улітку про море і річку,
А я все сиджу і разом сплітаю
Блакитну із жовтою стрічку…
Багато дітей цим літом не бачать
Ні сонця, ні неба блакить,
Вони у підвалах тихо там плачуть –
За них в мене серце болить.
Багато дітей так мріють про море,
Про літо й солодкий пломбір…
А я лише мрію: скінчиться горе,
І знов пануватиме МИР!
м. Орджонікідзе, 18 – 19 липня 2014 р.
22.12.2015 20:27 Ігор Рубцов => © |
 Вітаю, Тетяно! Бачу з твоїх віршів, що головне і поки що єдине бажання, яке викликає потребу писати вірші - то мир. І, наче, всі того хочуть, тільки я думаю, що люди, які розв`язують війни не були дітьми. Буває так? Ні? А як же вони тоді можуть завдавати таких страждань дітям? Оце дивно мені. Або якби у них самих були діти... Так у багатьох же є. Через війну двоє моїх дітей вже півтора роки не були вдома. А ті, що весь час знаходяться там втратили частину дитинства. Я висловлюю солідарність з твоїми мріями, лишаючись трохи дитиною. І ти також, зростаючи, завжди залишайся трохи дитиною. |