14.10.2016 21:38
18+
205
    
  7 | 7  
 © Оля Стасюк

Моркв"яна осінь

Моркв

Ген куполами височіють храми, 

Небесну сутінь згладжуючи світлу.

У Львові - осінь, тепла і моркв`яна, 

Як древні вина, вибродила з літа.

 

Але печаль підточує кордони.

Розлука вранці бродить над вокзалом .

Далеко ти - в душі моїй холонуть

Святі любові нашої скрижалі.



Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.10.2016 23:59  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Особливий в кожному рядку!!!

 17.10.2016 09:28  Тетяна Белімова => © 

Класну метафору знайшла, Олю)) Таку новаторську_новаторську))

 16.10.2016 22:41  Анна Ольтенберг => © 

Як мені це зараз знайомо! Відпускати його знову і знову... А вірш розкішний.

 16.10.2016 13:58  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий вірш. І назва дуже гарна.