Оля Стасюк Моркв"яна осінь
Ген куполами височіють храми,
Небесну сутінь згладжуючи світлу.
У Львові - осінь, тепла і моркв`яна,
Як древні вина, вибродила з літа.
Але печаль підточує кордони.
Розлука вранці бродить над вокзалом .
Далеко ти - в душі моїй холонуть
Святі любові нашої скрижалі.
18.10.2016 23:59 Мальва СВІТАНКОВА => © |
 Особливий в кожному рядку!!! |
17.10.2016 09:28 Тетяна Белімова => © |
 Класну метафору знайшла, Олю)) Таку новаторську_новаторську)) |
16.10.2016 22:41 Анна Ольтенберг => © |
 Як мені це зараз знайомо! Відпускати його знову і знову... А вірш розкішний. |
16.10.2016 13:58 Тетяна Чорновіл => © |
 Чудовий вірш. І назва дуже гарна. |