Невловима
Знай: людина людині - це пастка, полон, ланцюг.
Один одному - карцер без вікон, без жодних дверей.
Хтось сьогодні твій рідний, коханий чи навіть друг,
Тільки завтра не певен, Що в тебе собі відбере...
Ти за мною не йди, не стирай серце й чоботи вщент.
Моя стежка - все вгору - обрала мене сама.
Звичка йти вертикально під метеоритним дощем -
Тільки присмак свободи, мов янгол, за вірш трима.
Знай: людина людині - це пута, кайдани, біль.
Забери свої клятви порожні, нехай не гримлять.
Зичить хай Купідон найсолодше з усіх божевіль,
Тільки стрілам його невловиму мене не спіймать!
