Автобус
Етюд з циклу - «Химери сновидінь»
з чорної каші сну
аж до світанку»…
1.
У повітрі нічному висів.
Рухався сам,
Чи
рухалось довкілля…
Поволі…
Ось обгорнувся навколо
нього
Автобуса салон…
Зависав у салоні вже,
Підлоги
не торкався.
Ніхто на нього не звертав
Уваги.
Не помічали, не реагували
Застиглі постаті у кріслах,
На обличчях
грали
Відлуння різнобарвних
Вогнів
Нічного міста…
Вони – поза життям:
Він знав.
Побачив дівчину нараз –
Колежанку по вишу…
Жива була
Вона.
Сиділа, споглядала Простір,
Ніщо довкола не помічала
Теж…
Автобус
все вище злітав,
Потім падати почав
рвучко…
Студент
залишився у повітрі…
2.
Сонячна галявина.
Вона
«Автобус
звернув на інших Вимірів
Шляхи» -
Він
«Хіба?» -
Вона
«Подумав ти,
водій не їхав
за маршрутом
щоб.»
Він
«Хіба?» -
Вона
«Таке не пробачають,
стережись»…
3.
Яв.
Коридор інституту.
Дівчина йде назустріч.
Скаже
Що вона?
