Друзі Осені
Переспів вірша «Заручники Осені» О. Вишневської
сонні будинки дахами розгублено туляться.
дні добігають так швидко до ночі бемолями
/між парасолями/…
О. Вишневська «Заручники осені»
Ніччю полинною,
Доля поважно чаклує... і темною дниною
Віє – навіює смуток, і виє над скронями,
Від безнадії не затулитись ніколи долонями…
Душіть байдужість,
Обох перев’язує
в схожість, в покірність
і кружить, у вихорі,
Разом себе ми шматками втрачаємо,
Провину в байдужісті
ближньому ми закидаємо.
Осінь грипозна
Вірусом ниє, кашляє, чхає,
тітка стервозна,
Светри просочує злом
«інфлюенці» тягучої,
Щось не літається, хворі думки
лиш летючі є…
Ми карамболями
Більш сновигати не будемо, як збожеволіли…
сповнимо місто і криком, і сміхом, і радістю,
Сонні будинки розбудемо
пристрасть-кошлатістю…
Ніччю жасмінною,
Лавандою-дниною,
Задушим байдужість,
Хай підла не кружить…
Осінь-Забава,
Стане нехай
Золотава,
Ми карамболями
Щасливими
Обміняємось,
Долями.
Хай Осінь
для нас
залишить,
Останній
Шанс!
