Ніч у дельті ріки
Зависла ніч в сузір’ях над затоном,
Розправив місяць доріженьку крил.
На кручі розвівається ковил.
Пастельний бриз сріблиться камертоном.
Дрімає дельта обміллю без сил…
У серці моря сполохи вітрил.
Порушивши зухвало рубежі
Полоще ніжки очерет у солі.
Лілея на лататтєвім престолі,
В серпанковій іскриться паранджі.
Її пильнують вірно довгочолі,
Муштровані рого́зові пажі.
Повзе баржа́ – замурзана сирітка
Між бакенів. Стривоживши гладінь,
Прожектора її гасає кінь
По млявим плавням, гублячись із рідка…
Вколисана супокоєм видінь,
У серці моря спить дитям глибінь.
