20.10.2016 23:13
лише 18+
165
    
  8 | 8  
 © Мальва Світанкова

Коли пишу - сама того боюсь...

коли пишу - сама того боюсь -

полотна розфарбовує хтось інший...

він кожне слово з плетива галузь

на волю випускає спраглим віршем...

і жебонить дощем серед ікон

чи плаче в небі зливою рясною

та опадають гори заборон

щоб знову відродитися весною...

немов оте диктує повсякчас

бо стилос у письмі несамовито

виписує про світ - життя - і нас

коли ми тільки вчилися ходити...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.10.2016 16:15  Тетяна Чорновіл => © 

Справді, енергетика слова і думки вражаюча.Чудовий вірш.

 21.10.2016 15:20  Каранда Галина => © 

чудово... і я - боюсь.
іноді навіть не пишу щось саме тому, що боюся тієї енергетики, яка хоче матеріалізуватися в написаний вірш.

 21.10.2016 08:56  Тетяна Белімова => © 

Мальво... Не даремно ти і є Мальва, бо малюєш життя. Життя і творчість. Творчість як життя))

 21.10.2016 07:56  Олена Вишневська => © 

класно)

 21.10.2016 06:41  Якобчук Павло => © 

Дуже схоже і на мене.