Мальва Світанкова Коли пишу - сама того боюсь...
коли пишу - сама того боюсь -
полотна розфарбовує хтось інший...
він кожне слово з плетива галузь
на волю випускає спраглим віршем...
і жебонить дощем серед ікон
чи плаче в небі зливою рясною
та опадають гори заборон
щоб знову відродитися весною...
немов оте диктує повсякчас
бо стилос у письмі несамовито
виписує про світ - життя - і нас
коли ми тільки вчилися ходити...
21.10.2016 16:15 Тетяна Чорновіл => © |
 Справді, енергетика слова і думки вражаюча.Чудовий вірш. |
21.10.2016 15:20 Каранда Галина => © |
 чудово... і я - боюсь. |
21.10.2016 08:56 Тетяна Белімова => © |
 Мальво... Не даремно ти і є Мальва, бо малюєш життя. Життя і творчість. Творчість як життя)) |
21.10.2016 07:56 Олена Вишневська => © |
 класно) |
21.10.2016 06:41 Якобчук Павло => © |
 Дуже схоже і на мене. |