Одаліско, прокинься!
Одаліско, прокинься! Крижиною очі мовчать...
У полоні розкошів ти хочеш безвільно сконати?
Крил нема - сил нема. Гасне полум`я вільних багать,
Віднаходиш укотре, як зашморг - нові султанати!
Прагнеш бути найліпшою в ханстві з усіх танцівниць?
Та для владних очей - ти лукум. Апетитний смаколик.
Як мертвіє душа - то кінець. Волі - зась! Одяг - ниць!
Найдорожче - за ніч... І не дихати вітру ніколи!
Одаліско, не спи! Не тони у брехні позолот,
А невже твоя гордість ізроду тебе не боліла?
Як же страшно, коли, наче дар для душі - ешафот -
Безпринципно готують принади звабливого тіла.
