Провини
Мені снились лише три провини,
Але плечі незвично тяжкі.
Я, здається, задався питанням,
Де злочин і правда земні.
Шукаючи відповідь власну,
Я все ще схиляюсь до того,
Що велич - у сяйві дукатів,
А влада - у слові одному.
Розбити людину - не важко,
Стираючи пам`ять назавжди,
Гріхи пропустивши на душу,
В таємні кутки їх загнавши.
Повіривши в те, що я зможу
Змиритись з пітьмою у грудях,
Пітьмою - на погляд, малою,
Такою, що гризти не буде.
І перша провина - мій вихід,
Де хтось зустрічав свої ночі,
А я приніс в жертву кохання,
До світу, і виколов очі,
Щоб більше не бачити небо,
Щоб більше не бачити зорі,
Щоб більше себе не вбивати
В полоні душевної волі.
Та друга провина - інакша,
І радість від неї не - менша,
Я вирізав лагідно серце,
І витягнув жадібно нерви.
Як наслідок, зникло безсоння,
Тепер я не згадую крики
Людей, що просили пощади,
Під звуки простої молитви.
Я втретє встигав провинитись,
Мій сон покидаючи вітром,
Я виріс вогнем над землею,
Я правив не містом, а світом!
І золото в очі впивалось,
В порожні бездушні очиці,
І кров, наче плащ, розливалась,
Покинувши міць рукавиці.
Вернулись видіння колишні,
Придушені димом і жаром,
Придушені розумом мертвим,
Гниючим, ослаблим, проклятим.
Розплющені очі.
Ми тіні.
В дурмані німих злодіянь,
Я душу продав на вершині,
За втіху у ямі бажань.
28 сентября