Як хочеться мені втекти від себе,
Від тих думок, від тих страждань,
Як хочеться не згадувать про тебе,
Забуть ілюзію нездійснених бажань.
Так хочеться хоч трохи втратить пам`ять,
Почати все із чистого листа,
Замалювати білим всю свідомість
І замінить барвистого холста...
Та тільки фарби ляжуть на листок
Із глибини спливають акварелі
І виринає знов отой місток,
І на картині знов колишні трелі.
Її не можу я більше палить
І викинуть із серця теж не можу...
Лишилось значить просто обновить
Й домалювать незвідану дорогу...
3. 03. 2011