27.10.2016 00:54

для всіх

293

15 | 16

 © Сашко Новік

Більшого

Якось я знав особисто одного столяра

Він визначав породу дерева за текстурою й кольором,

А ще по запаху, найбільше любив акацію,

За право бути столяром заплатив вказівним і середнім пальцями.

І в робочій задумі він часто любив повторювать

Що дерево тепле й живе, одне задоволення створювать

Вироби з нього, що його ремесло над усіми ремеслами,

Навіть Йосип був, до вашого відома, теслею.

А якось я знайомий був зі зварювальником-слюсарем,

Він варив аргоном, вміло вправлявся із зенкером,

Натхненно гнув матюки і дюймові труби,

Мав іменний кернер і плювався крізь зуби

Знав різновиди швів, не допускав косяків,

І повторював завжди, що метал не для слабаків.

Що метал не холодний, а надійний та гордий,

І його опанує лиш міцний і хоробрий,

І взагалі, не дарма у народі кажуть: ніби зі сталі,

За металом майбутнє, так було і буде надалі

А якось на вулиці я здибав музику,

Простого як двері, одного зі мною віку,

Він бринчав на гітарі з обдертою декою,

Цмулив пиво, називав себе Жекою,

Він все співав, хоч до хрипу уже зірвав голос свій,

І вперто усіх переконував, що Боб Марлі живий,

Я стояв і дивився, як він ноти перемежовує з тишею,

А він мені тоді по секрету сказав:

Ми завжди є лиш доповненням чогось більшого