Доле
Краплями горе – у море,
А щастя у море – струмком.
Як тобі спалося, доле,
Під пудовим замком?
Чи тобі снилися гори?
Чи, може, квіти лісів?
Може, ти бачила сльози?
Може, не бачила снів?
Чи ти не спала зовсім?
Може чекала його?
Чи наливалася злістю
Щоб покарати його?
Може, молилася Богу,
Щоб пробачив гріхи…
Може з коханням у ногу
Хотіла дійти до весни?
«Я забувала потроху
Ніжність його й тепло.
Я не бажала нітрохи,
Щоб його не було…
Я проливала сльози
Змивала його гріхи.
Відповіла перед Богом
За все, що він наробив.»
2010 рік