16.03.2011 11:18
-
461 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Марія Тополя

Доле

Краплями горе – у море,  

А щастя у море – струмком. 

Як тобі спалося, доле,  

Під пудовим замком? 

Чи тобі снилися гори? 

Чи, може, квіти лісів? 

Може, ти бачила сльози? 

Може, не бачила снів? 

Чи ти не спала зовсім? 

Може чекала його? 

Чи наливалася злістю 

Щоб покарати його? 

Може, молилася Богу, 

Щоб пробачив гріхи… 

Може з коханням у ногу  

Хотіла дійти до весни?  

«Я забувала потроху 

Ніжність його й тепло.  

Я не бажала нітрохи, 

Щоб його не було… 

Я проливала сльози 

Змивала його гріхи. 

Відповіла перед Богом 

За все, що він наробив.» 



2010 рік

Публікації: Марія Тополя

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 17.03.2011 14:40  Микола Чат => © 

Облиш Марійко, каяття,

Бо він не вартий смутку твого!

Лети в зеніт мершій від нього,

Спаливши думку вороття!