Я звикла до всього німого,
Лиш в собі німота лякає.
Я звикла до погляду злого
І до серця, що зло тримає.
Я звикла до вулиць чужих
І до осені без павутиння,
Лиш боюся думок німих,
Що згубилися попідтинням.
Я звикла до твоїх мовчань
І болісного "втомився".
Звикла до чужих нарікань
І до песика, що приблудився.
Я звикла до сонця розгубленого,
Що не знає кого обійняти.
Я звикла до міста загубленого,
Що боїться мене міняти.
Дніпропетровськ, 28.12.10
