06.03.2016 21:53
для всіх
148
    
  4 | 4  
 © Олена Коленченко

Доле моя, прости!

Доле моя,  прости!

Сподіваюсь...

Та нема сподівань.

Закохатись?

Але не має бажань.

Все забути!

Мрії як сон відступа.

Що? Отрути?

Сила ворожа вступа.

Ні...Я сильна!

Залиште на самоті.

Серцем вільна, 

Душа моя взаперті.

Я благаю -

Ти мене відпусти!

Жити маю...

Доле моя, прости!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 24.03.2016 23:18  оксамит => © 

Писали на одному диханні... Розумію...

 11.03.2016 20:23  Тетяна Чорновіл => © 

 07.03.2016 11:10  Тетяна Чорновіл => © 

Нехай сподівання додадуть сили й наснаги!

 07.03.2016 08:45  Тетяна Белімова => © 

Сумні рядочки...

 06.03.2016 22:22  Панін Олександр Мико... => © 

Не благай, не відпустить, не сподівайся - це розчулитись долю не змусить.

Доля сама страждає, доля когось благає, бо у кожної долі десь там - своя недоля.

Сила вража

лагідно під ноги ляже, щирим прикинеться другом, серце надріже, мов плугом.

Навіщо страждати, здіймаючи почуттів буревій, ніщо не зможе тебе подолати, це вдастся лише тобі самій,

одній...

Тіло звільни і душу, м`язи не рви, не напружуй, вислизни з кокона болю, відчаю , злоби,

звільни сама себе від напасти-хвороби.

Хай хтось просичить - "божевільна": з божої волі віднині ти вільна.      Горезлощастя розвіється кармином-туманом,тільки залишиться щастя дороговказом-дурманом.

"Хочеш бути щасливим" - стань,

хочеш бути вільною - відчуй,

з любов`ю на себе поглянь,

повертай кожен день

свою

ясну

юнь!