Паралельні Галактики...
з рубрики / циклу «Про любов...»
Збираєш мене по клаптиках,
Малюєш «свОю картину»…
Моїй же самотній Галактиці-
вітер лише у спину…
Іду ходою неспішною,
Мости вже давно спалені…
Не знаю- це краще? Гірше?
Не лишилось і камня на камені…
Іду крізь туман і марево,
Буду дозволь відверта-
Життя колишнього зарево
дотліває, не гріє… мертва…
… Збираєш мене по клаптиках?
Та не буде тої картини,
Ми- паралельні Галактики,
З траекторіями прямими...
