Любов – Розлука

За народними мотивами

Русалки – мавки
Прикидаються
Коханими хлопців,
Заманюють у хащі,
Та гублять…

У лісі Сонечко тремтить на кожній гілці,

Здається, час призупиняє плин…

Іванко тихо грає на сопілці,

Ось-ось Маричку знову стріне він.

Бездонні у Марички чорні очі,

Таких не знайдеш навіть в королев,

Закоханим завжди прозорі ночі.

А вранці дівчина щезає між дерев.

Іванко береже барвисту стрічку,

Жахіття в пам’ять заховав,

на дно:

У Чорнім Вирі згинула Маричка,

Нема дівчини у селі давно.

Русалкам лісовим юнак – забавка,

Їх чари, мов безжалісний вогонь…

Іванко знає, з ним гуляє мавка

І досі не згубила ще його.

«Не хочу образ любої втрачати,

Живу лише тому, що я люблю,

Бажаю милу чути, розмовляти,

Маричку прагну бачити мою!» -

«Іванко, любий, я не мавка зовсім,

До тебе з виру випливає знов і знов,

Твоя Маричка,

Все на світі просто:

Розлуку подолає лиш

Любов!»