Пісковий Годинник
Біль Сходу
Убивая невинных,
звери-люди не знают,
Что себя они медленно губят
В нечестном бою,
Что
На поколенья
Вперед
Зерна смерти бросают
В души собственных жен и детей,
Что отчизну они
Убивают
Свою…
звери-люди не знают,
Что себя они медленно губят
В нечестном бою,
Что
На поколенья
Вперед
Зерна смерти бросают
В души собственных жен и детей,
Что отчизну они
Убивают
Свою…
Але не Пісок пересипається в ньому,
Пісковий Годинник
Чомусь величезний такий…
Горизонт Багряний
Для нього – основа,
Не пісок у ньому,
А Порох
дрібне –
сень –
кий!
Порох –
Розпечений
І невимовно
Важкий!
На порох перемелені
Люди, будівлі…
На порох покришені
Радощі, Мрії…
Снаряди, кулі, боєприпаси
Слугують порошинками
Для відліку Часу.
Коли цей Порох пересиплеться весь,
До останньої порошинки ляже на дно!?
Камертон Біди лунає щоденно:
«Тресь, тресь…» -
Поранили ще двох,
Вбили ще одного.
Годинник цей
Не перекидається,
В землю,
Корінням отруйним
Вростає…
Коли ж він
Від Гніву, від Болю Народного
Розплавиться,
Коли ж, як Примара,
Назавжди
Розтане!?
