Про неї ранок, про нього дощ...
Про неї ранок, а про нього дощ.
І сутінки уже давно далеко...
Там на столі в тарілці стигне борщ
І лід мовчання вкрив обіймів спеку.
І ніч кружляла вовком між думок
І огортала мороком спокуси.
Хтось думав, як зробити перший крок,
А хтось шукав стежок крізь землетруси...
Та із світанком і любов, і щем -
Усе сплелося візерунком долі...
Й чуттєвий ранок танцював дощем
Й нестримний дощ співав пісні ранкові...
Київ, 4.11.2016