КВІТИ РОЗЛУКИ
Падали зорі згори
Просто нам у руки.
Нині ж бо стали вони -
Свідками розлуки.
Квіти в холодній траві
Зірвані й зів"ялі,
Мов долі сумні ліхтарі,
Згаслі на світанні.
Сірий печалі туман
Падав на повіки.
Щастя мого океан -
Розділивсь на ріки.
Стала гіркою роса
На душі озерцях;
Кожна сльоза, мов гроза -
Розривала серце.
В тиші нічній із тих пір
Дивлюсь я із неба.
Там, серед тисячі зір,
Дихаю без тебе.
Місяцем став я вгорі:
Смутком блідноликим,
А квіти в холодній траві -
Зорями розлуки.