Тінь над середмістям
Зависла тінь над світлим середмістям.
Дощі ідуть, як темний сірий шовк.
Між мокрих парків й скверів водянистих
Ти лезом по душі моїй пройшов.
Зачарував – і ввечері поїхав.
У вікнах клени обертались в дим.
Жовтневий сніг, немов небесна крига,
Раптово Львів зробив немолодим.
Вогні горіли вистигло і мляво.
Зимовий фронт над скверами завис.
Ця відстань з тінню київської кави
Мені вп’яла у серце гострий спис.
