Боже милий, дай мені любити
Рветься дощ в лавандовій блакиті,
Рук, плечей торкається і вуст.
Я ж сама любити не навчусь -
Буду мати в серці осад чорний,
В сумнівах безсило втрачу час,
Ще й поставлю у душі кордони
Із недобрих, зайвих парафраз.
Дай мені святий цей хрест любові;
Рук не стане – серцем понесу.
Ген мені віщує пурпурово
Небо темне муку і грозу...
Хай минуть всі муки, грози, скверни,
Хай любов не зводиться на пил.
Хай любові випещені зерна
Виростуть у двійко сильних крил.
