…свічка пам`яті бринить сльозами
до річниці пам`яті жертв голодомору
Ті роки, в історії, наче чорна хмара...
При згадці з жахом хрестишся подумки...
Ходили люди, жили мов примари –
На голодну смерть їх прирекли недоумки.
За що, кати, нас знищити хотіли?
Ми ж, ніби, з прадідів були братами...
А чим ті бідолашні діти завинили?..
І вкотре свічка пам`яті бринить сльозами.
Той геноцид вже не забудеться,
Бо народ й історію нашу не стерти.
Відплата Богом-долею присудиться.
Вічна пам`ять жертвам... важко так померти.
***
Ті роки не вдалося приховати,
І будем переказувати з роду в рід,
Про те, чого, не дай Боже пізнати...
І Україну, Боже, бережи від бід...
