Веприсько місяць
Сікач ікластий – місяць топче ниву,
Засіяну світил коштовним збіжжям.
Де чумаків солоним роздоріжжям,
Косулі хмар несуть пітьму лякливу.
Вологу шкуру ніченьки, травою,
Раптовий вітер пестить чорнобуро.
В непроглядінь вдивляється похмуро,
Куниця дня минувшою іржою.
Струмок пульсує срібним горностаєм,
Порепаними тропами граніту.
Стовбурчить вуха зойком буйноцвіту,
Будяк-зайчисько над кульбабим раєм.
Куріпкою душа бринить ставочка,
Перлиться сад фазана ліпотою.
Просякнутий полину гіркотою,
Веприсько місяць суне до лісочка…
У шалині втаїть свою щетину
Від променів ранкового мисливця,
Необережним слідом чорнобривця,
Горба потолочивши скатертину.
