Виродки
Євангеліє від Матвія.
Ще одну історію хочеться згадати,
Про життя братів непевних дійсність розказати.
Жили-були у селі два брати рідненькі,
Жили у повній сім’ї : у батька і неньки.
Сім’я сільська, роботяща, але бластомата,
Поганая, нелюдяна в жорстокого тата.
Працівник він був хороший, але як нап’ється,
На весіллях, на забавах й повсякчасно б’ється.
Крав без тямку, що побачить - собі потягає,
І прикинеться ягнятком - не віда й не знає.
Найстрашніший його гріх: він з другом побився,
Потім трутив у потічок, щоб той утопився.
В тій жорстокості нелюдській росли сини-діти,
Тато п’яний, мама бита - ніде правди діти.
У тяжкій сімейній драмі діти підростали,
Вчилися у тата «жити» і «на вус мотали».
Ріднялися вони з вуйком, трохи помагали,
А коли старий умер - маєток забрали
У падчерки, в сиротини, що в житті страждала,
На колінах молилася і їх проклинала.
Та не де-небудь, а в церкві сумно приклякала,
Покарати образників у Бога прохала:
« Чоловік в мене лежачий і діточок двоє.
Як їх всіх прогодувати? Віддали б хоч мОє.
Моя мама тридцять років важко працювала,
А вони мені - теличку, і з двору прогнали».
Сльози, сльози, гіркі сльози лилися рікою,
На родину вітчима, що прийшла з бідою.
Бог сироту і вдовицю завжди захищає,
А злочинців-грішників по ділах карає.
Незадовго, помер батько, в молитві проклятий,
Над сім’єю тяготіє гріховність не знята.
Старший син вже підростає і схожий на тата,
Б’ється, краде, знущається і людьми проклятий.
Тяжкий злочин скоїв він: дівчину ґвалтує,
І як вийти із халепи з мамою мудрує.
Мати сина виручає, з біди витягає,
Продає корову й свині, з тюрми викупляє.
Він утік в другу країну і за рекет взявся,
В людей гроші грабував й в розкошах купався.
Та попав він у немилість «злодіїв в законі»,
Мусів викуп заплатити - долари зелені.
І ті гроші, що з маєтку, якого продали,
Обплакані знадобились - бандитам віддали.
Тлумила його нечиста, і з ним інфаркт стався,
Гріхи не зміг спокутати й каліков зостався.
В чужині, в далекім краю, сюди не вертає,
Бо боїться помсти людей, а Господь карає.
Другий синок вже великий, братом ся пишає,
І у своїх «подвигах» він не уступає.
Добре випив, сів за руль і збив чоловіка.
Той за дві неділі вмер, скоротавши віку.
Мати виходу шукає, знов продає свині,
Бо їй треба від тюрми відкупити сина.
Лиш заладилась біда, влипнув менший знову:
Тяг дівчину, вломив руку, відібрало мову.
Якось то затерлося, та у них всі винні,
Бруду лили, скільки могли, на людей невпинно.
Є машина, стоїть палац - величезна хата,
Є достаток - нема щастя, і гріхів багато.
Син вже спився, нема сім’ї, бо він не жонатий,
За гріхи і бІди ті людьми вже проклятий.
Мати ходить по ворожках причину шукає:
«Пороблено - нема долі!» - А то Бог карає.
Господь бачить, він Всевишній є суддя над нами,
Кожен з нас, як прийде час, перед Богом стане.
Бо спокутати за скоєне усім нам прийдеться,
І гріх вільний і невільний у суді озветься.
Треба жити по-людському: ближнього вважати,
До Господа молитися й любов в серці мати.
Аби Бог простив гріхи - молитва зліта,
Щоб життя благословив на многі літа.
*
Бластомата сім`я - вживає слова мату.
Приклякати - ставати на коліна.
с.Нижні Станівці, Буковина, 13.11.2016
