27.11.2016 23:12
для всіх
126
    
  3 | 3  
 © Панін Олександр Миколайович

Не Примара

Не Примара

Лабіринти Сновидінь

Душа померлої дружини
Розмовляє із коханою
Колишнього чоловіка

«Я Образом до тебе припливаю,

Нехай твоє серденько не тріпоче, 

Мене він ніжно, вірно пам’ятає, 

Але страждає, 

Цього я не хочу.


Я не Примара, Ревнощів Ожина, 

Через яку коханий швидко в’яне, 

Лише – Душа покійної Дружини…

Мене ти бачиш? – Подругами станем.


Бажаю, щоб ізнову був щасливий, 

Весь час

Його незримо зберігала.

З тобою

Для життя він знайде сили:

Нарешті вас Кохання обійняло!



Кохай, 

У пристрасті навіки злийся, 

Я піклуватимусь про тебе

І про нього…

Цілуй його, цілуй, не бійся, 

Він так цілується казково!»

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.11.2016 22:01  Світлана Рачинська => © 

Дивовижно! Просто дивовижно!......

 29.11.2016 21:44  Ірина Затинейко-Миха... => © 

на стику двох світів, життів,почуттів...Прекрасна поезія...дуже пройняла!

 29.11.2016 10:10  Тетяна Белімова => © 

Напевно, так буває. Примари минулого життя чатують тих, кого кохали у своєму земному житті.

 28.11.2016 14:42  Люлька Ніна => © 

Вірш цікавий, прекрасна поезія. Тема дуже незвична. Вашій творчості завжди притаманна особлива індивідуальність, з родзинкою. Успіхів і натхнення.